Антропологія війни

Напевно, це одвічне питання: якою людина є за своєю природою, доброю чи злою, і, як наслідок, – мирною чи войовничою. В антропології з цього приводу десятиліттями точаться власні дискусії, де і одна, інша позиції отримують аргументоване підкріплення прикладами з різних культур. То де тоді правда, і якою насправді є людина?

Чому все так заплутано з людською природою? Як антропологи створили і розвінчали міф про «мирного дикуна»? Що таке війна, і чим вона відрізняється від інших типів колективного насильства? Як війна пов’язана з культурою?

Це емоційно найважча лекція курсу, бо у ній ми спробуємо зрозуміти, чому в людей виникає потреба чинити насильство стосовно інших людей. Розпочнемо зі спроби означити, що таке насильство? Фізичний біль, який одна людина чинить іншій, чи щось значно більше і глибше? Чи є насильством приниження гідності? А якщо воно відбувалося роками, як, наприклад, в Південноафриканській республіці? І чи є наше розуміння насильства універсальним? Бо ж одні і ті самі вчинки в одних культурах можуть трактуватись як насильство, а в інших – як героїзм. Згадайте 11 вересня 2001, наприклад.

Чому людина вбиває інших людей? Яким є насильство під час війни, і чим воно відрізняється від насильства в мирний час? Що таке масове насильство, і чому люди це роблять? Чому існують тортури? Що стається після акту насильства?

На початку появи антропології у фокусі уваги цієї науки завжди знаходились неписемні суспільства, що проживали у європейських колоніях. Приїжджаючи робити свої польові дослідження, антропологи ретельно описували їхнє повсякденне життя, адже вважалося, що воно «не зіпсоване цивілізацією». Зокрема, антропологи фіксували, як воюють племена по всьому світу, вважаючи, що їм вдалося побачити архаїчні форми війни. Але що насправді побачили антропологи? І які непорозуміння це породило у майбутньому?
Чи правда, що людина – племінна істота, а племена за замовчуванням ворожі одне до одного? Чи означає це, що вроджене почуття трайбалізму схиляє людей до колективного насильства? Чому ми говоримо про міжплемінні війни, але ігноруємо знання про племінну дипломатію?

Людське суспільство безкінечно ускладнилось з племінних часів, разом з ним ускладнились і війни. Йдеться не лише про технологічні можливості, а про базові форми організації людських суспільств: їхню ідентичність, уявлення про світ та принципи взаємодії з іншими суспільствами. У лекції поговоримо про те, як змінювались війни впродовж історії, і якими є війни зараз.

Як відбувалась еволюція воєн? Як пов’язані війни і виникнення держав? Чому слід знову говорити про колоніалізм? Світові війни, які змінили все. Як війна стала «холодною»? Що таке «нові війни», і в чому їхні особливості? Тероризм, геноцид, повстання, етнічні і громадянські війни та інші (не)нові породження сучасних воєн.

Термін геноцид було вигадано у ХХ ст. До цього такого терміну не існувало, а от спроби винищувати людей, яких вважали «іншими» існували завжди. Термін «геноцид» зазнав чимало обговорень і потрапив до конвенції ООН в урізаному вигляді. Голокост став прикладом бюрократизації геноциду. Після війни чимало мислителів говорили про те, що така трагедія більше не може повторитися. Але повторилась. Дуже багато разів. Червоні кхмери перевернули камбоджійське суспільство з ніг на голову, будуючи комуністичну утопію, а ще винищували сотні тисяч людей, яких вважали «ворогами». Тутсі і хуту в Руанді колись були себе одним народом, але низка чинників призвела до того, що хуту почали винищувати всіх тутсі в країні. Геноциди мають багато спільних рис, але водночас завжди різняться комбінацією факторів, що їх спричиняють, і формою реалізації насильства. Однак важливо вивчати не тільки ті суспільства, де геноцид стався, а й ті, де у схожих умовах, масового насильства не відбулось.

Чому СРСР змінив значення терміну «геноцид»? Чому так мало геноцидів було покарано? Що таке «банальність зла», та чому слід говорити про «сіру зону» в контексті голокосту? Як пов’язані уявлення камбоджійців про «ієрархію» та «збереження обличчя» з геноцидом червоних кхмерів? Чому виник конфлікт між хуту і тутсі, і як він зайшов аж так далеко? Чому під час геноциду в Руанді людей убивали певним чином, і як це пов’язано з місцевими культурними уявленнями? Як зробити так, щоб уникнути масових вбивств у майбутньому?

Антропологи знають численні приклади суспільств, які не вдаються до війни для того, щоб вирішити свої конфлікти. На основі значних порівняльних даних стало можливо виокремити принципи, які дозволяють таким суспільствам жити в мирі. Поговоримо про них і з'ясуємо, чи можливо запозичити та застосувати ці правила в інших культурних контекстах. Утім у тих суспільствах, які практикують військове вирішення конфліктів, все одно рано чи пізно настає мир. Поміркуємо над тим, як це відбувається, що потрібно для того, щоб настало примирення, і що стається із суспільством після війни.

Що таке мир, і чи достатньо сказати, що мир – це відсутність війни? Чому існують повністю мирні суспільства? І як тоді вони вирішують свої конфлікти? Що таке позитивний і негативний мир? Що насправді дає людям співпраця? Що таке примирення? І коли воно можливе? І чи завжди війна означає травму?

Завжди легко узагальнювати якісь абстрактні війни, війни, які відбулися давно або десь далеко. Але коли війна триває тут і зараз, чимало узагальнень видаються недоречними та безглуздими. Однак, це не означає, що незакінчена війна не потребує осмислення, це означає лише ще більшу увагу до етичності та емоційної складової. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії до України, антропологи всього світу почали робити кілька речей: коментувати війну в ЗМІ та в академічних публікаціях, проводити заходи для її обговорення та висловлювати публічну підтримку Україні або ж Росії (так, і таке має місце).
На цій лекції ми поговоримо про те, що таке вестпленінг (західне пояснення), і чому Захід часто ігнорує українські голоси? Чим небезпечна надмірна теоретизація війни? Як говорити по війну в Україні: антропологічний скандал у FocaalBlog. Від перших рефлексій до перший публікацій: антропологічні спроби осмислювати війну із середини. Антропологічні дослідження про росіян. Війна в Україні як поле: екзотизація і конструювання травми.