Зигмунд Фройд стверджував, що культура є способом дисциплінування людини, а отже вона репресивна за своїм характером. Щоб витримати напругу соціального життя, людина має 3 стратегії: полегшувати страждання тіла (вживання алкоголю), жити фантазмами психіки (фанатизм, езотерика), сублімувати напруження у творчість. Останній шлях є найскладнішим і найвишуканішим. Він вдається не усім, а кому вдається, той точно, на думку віденського психоаналітика, заслуговує на прискіпливе біографічне дослідження, щоб зʼясувати, що є джерелом їх життєвих сил. Вся справа у тому, які дитячі досвіди здобула особа, як їх долала. На прикладі біографій та творчих доробків Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті, Астрід Ліндгрен, Тараса Шевченка, Марка Вовчка проаналізуємо вплив дитячого (травматичного) досвіду на мотиви й динаміку творчості митців.